Miсто Станиславів, невдовзі після заснування, перетворилося на міцну фортифікаційну твердиню. Минуло небагато часу (1662-1672 рр.), як у межиріччі Бистриць під керівництвом французького інженера Франсуа Корассіні з Авіньону виросла фортеця. Місто оточувало шість земляних бастіонів, частоколи з дубових колод, фортечні рови були заповнені водою з Бистриць. Станиславівська фортеця була настільки сильною, що вражала сучасників і витримувала набіги кримських татарів. Вона не поступалась укріпленням таких великих міст, як Львів і Краків. У Станиславові, відповідно до тодішніх фортифікаційних вимог, також були споруджені підземні ходи для захисту населення перед небезпекою здобуття міста ворогами. Після загарбання міста австрійською монархією у 1772 р. фортеця поступово почала втрачати своє оборонне значення та руйнуватися.

Від північного боку центру сучасного міста збереглася частина оборонних споруд (тут впорядковано громадський сквер). Так закінчилась історія фортеці, від якої, на жаль, залишилися лише деякі сліди та фрагменти фортечного муру.