Ідеальне місто потребує ідеальної площі. Такими були міркування станиславівців у XIX столітті. Там, де ще недавно були укріплення, у 1870 році сформували площу, яка поступово перетворилася у найвишуканіший сквер. Точкою збору, яка надала і площі, і навколишнім будинкам, і квітникам майже класичної перспективи, став пам'ятник Адамові Міцкевичу, найзначнішому польському поетові. Польський скульптор із Кракова Тадеуш Злотницький при роботі використовував посмертну маску Mіцкевича, а на виготовлення скульптури витратив вісім тонн італійського Каррарського мармуру. Пам'ятник на елегантному п'єдесталі відкрили до сотої річниці з дня народження Mіцкевича - 1898 року. Під час українсько-польської війни 1918- 1919 років мармурова фігура була суттєво пошкоджена. Тому, у 1930 році поляки відновили його у бронзі. 3 того часу пам'ятник Міцкевича перетворився на важливий символ міста.