Цвинтар називають музеєм під відкритим небом. За станом збереження цвинтарів можна оцінювати культуру народу, гуманність епохи, демократичність влади.

Одне із найдавніших (перші поховання належить до 1782р.) і найкращих (існувала спеціальна творча майстерня, де виготовлялися надгробні скульптури та склепи-гробівці) кладовищ України мало всі підстави для того, щоб бути збереженим для майбутніх поколінь, які б вшановували своїх славних предків. Проте так не сталося: в 70-80 рр. минулого століття найстаріший міський цвинтар Івано-Франківська був знищений і реконструйований під сквер.

3 багатьох тисяч захоронень збережено тільки декілька, серед них:

• Л. Бачинського (1871-1930) - віце-президента ЗУНР, голови делегації, яка 22 січня 1919р. в Києві підписала Акт про злуку обох частин України;
• Д. Січинського (1865-1909) - відомого українського композитора;
• М. Гославського (1802-1834) - польського поета-повстанця;
• Е. Желехівського (1844-1885) - видатного українського мовознавця, засновника філії «Просвіти» в місті;
• К. Свідзінського (1842-1877) - польського поета, учасника Паризької комуни;
• М. Бучинського (1847-1903) - нотаріуса, фольклориста, - засновника «Просвіти»;
• І.Яхна (1840-1906) - педагога, доктора філософії, - засновника «Просвіти»;
• М. та В. Крушельницьких - батьків українського письменника і громадського діяча А. Крушельницького.

Відбулось перетворення скверу на меморіальне місце пам'яті, вдячності та скорботи, місце, яке б із шаною відвідували мешканці Івано-Франківська, туристи та гості міста.

Меморіальний сквер знаходиться в центральній частині міста та має три оформлені входи.